Погляди

“Треба переходити до розуміння, що аптека – це заклад охорони здоров’я,  а не торгова точка”

  • 0
  • 0
Олег Клімов

Голова правління ГО “Всеукраїнська Фармацевтична Палата”, член Ради Міжнародної фармацевтичної федерації (FIP) Олег Клімов відкрив темну сторону українського аптечного бізнесу у гострому інтерв’ю спеціально для

Зовні здається, що фармацевтична справа в Україні процвітає – кількість аптек росте і вони стають більш сучасними та функціональними. В них можна купити майже все… тільки ціни дуже високі. Так бачить сучасну українську аптеку пересічний громадянин. Пан Клімов обізнаний дещо більше, він бачить те, що приховують за гарними вітринами і це його лякає. Відсутність фармацевтичного самоврядування та інституту допуску до професії, дилетанти в білих халатах, ліки без рецептів, провал програми реімбурсації, шалені націнки, маркетингові замовлення на продаж конкретних торгових марок. А між тим все може бути інакше – у  країнах сталої економіки та Европейського Союзу, до речі, вийшло.

: З якою метою була створена «Всеукраїнська Фармацевтична Палата»?

О. Клімов: Я і мої однодумці викохували роками мрію створення палати на засадах ідеології Міжнародної федерації фармацевтів. Зараз в Україні близько 60 різних громадських організацій, які позиціонують себе як ті, що опікуються здоров’ям населення. Проте більшість з них – це інструменти лобіювання бізнесу виробників, дистриб’юторів чи аптечних мереж.

Громадська Організація Українська фармацевтична палата – це єдина, не побоюся цього слова, громадська професійна організація, яка створена для лобіювання інтересів пацієнта та фармацевтичного працівника

Перед створенням нашої громадської організації ми узгодили проект Статуту з Міжнародною федерацією фармацевтів, для нас було принципово, щоб вона в цілому відповідала засадам Федерації. Ми зареєструвалися у 2015 році, отримавши узгодження МФФ.

Світова історія громадських організацій, які впливають на політику держав в фармацевтичному секторі, доволі давня. У Великобританії подібна організація була заснована в 1842 році, в Польші – в 1934-му. В Україні фармацевтична палата працює лише третій рік і поки що їй немає аналогів.

: Хто має право бути членом Палати?

О. Клімов: В нашій організації можуть бути лише фізичні особи з фармацевтичною освітою. Присутність юридичних осіб категорично заборонена Статутом, тому що вони тягнуть за собою конфлікт інтересів. Бізнесмени об’єднуються, щоб захистися від держави, податкової служби тощо, проте все це ситуативні об’єднання, які не мають на меті лобіювання інтересів громадян.

: Яка роль Палати перед державою і чи прислухається держава до неї?

О. Клімов: Нам вдалося налагодити професійні відносини з МОЗ, усі документи Міністерства ми обговорюємо на робочій групі. Також нас почули в Кабміні, нам вдається регулювати впровадження резонансних законопроектів. Наразі лишається багато невирішених питань, так, ми бачимо шалений супротив серед власників аптечних мереж щодо прийняття законопроекту «Про фармацевтичне самоврядування», який чітко описує відносини держави і професійної спільноти. Він передбачає створення інституту допуску до професії, який існує в цілому світі.

Так, у США, Великобританії, Німеччині, Польші, закінчивши вуз, молодий фахівець повинен скласти тест у професійній організації і тільки після успішного іспиту він отримує дозвіл на працю у вигляді «ПЕРСОНАЛЬНОЇ ЛІЦЕНЗІЇ НА НАДАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПОСЛУГ»

У цих країнах існують національні реєстри фармацевтичних працівників, які є єдиним джерелом, через яке можна публічно підтвердити свій професійний рівень. Ми з колегами з ТОВ “МОРІОН” теж створили аналогічний реєстр (ЄРФПУ) тільки для України, в якому можна подивитися місце навчання, стаж працівника, час, коли він проходив курси підвищення кваліфікації. Не дивно, що реєстр викликав не менший супротив в учасників фармацевтичного ринку, ніж ініціатива законопроекту про самоврядування.

: Чому так сталося?

О. Клімов: Тому що тепер треба відкривати карти – хто в тебе працює, фахівець чи ні? Я впевнений, далеко не всі громадяни України знають, що людина з середньою фармацевтичною освітою не має права відпускати лікарські засоби рецептурної групи. У нас аптеки ростуть, як гриби після дощу і, не стану приховувати, що є багато прикладів ,коли в білих халатах працюють люди без фармацевтичної освіти. Це просто жах!

В Україні зараз набувають популярності місця з продажу ліків. Вони не мають нічого спільного з аптеками. Тут не вимагають рецепту і йде повне ігнорування етики лікування хворого

Зараз в Україні діє урядова програма “Доступні ліки”, як думаєте, скільки аптек її підтримують? Лише біля 5 тис аптек, що задекларували свою участь, а фактично не більше ніж 1600 суб’єктів господарювання, серед яких комунальні підприємства, які не мають іншого виходу, та невелика низка приватних власників, а де інші 17 тисяч??? 90% місць з продажу ліків не підтримають державну ініціативу, і не тому що вони хороші чи погані, а тому що для бізнесу це збитково. Участь у держпрограмі означає суттєве зменшення націнки, тисячу звітів у різні органи і повернення грошей через 30-40 днів. Тобто держава пообіцяла громадянам доступні ліки і “забула” наголосити, що діставати вони їх будуть за кошти аптек. Реімбурсація успішно працює в усьому світі, але вона не подається під політичним прапором і не реалізується за рахунок бізнесу.

: Що робити: фармацевтичної послуги немає, все поставлено на служіння бізнесу. Які кроки Ви би запропонували першочергово для виходу з цієї ситуації?

О. Клімов: Основних кроки три.

  • Перший крок – підготовка кадрів. Кожен працівник повинен мати ліцензію на надання фармацевтичних послуг, бо не аптека відпускає ліки, а конкретна людина-фахівець, яка повинна нести відповідальність за свої дії.
  • Другий крок – післядипломна освіта, без неї людина апріорі не може працювати в фармацевтичній сфері. У Великобританії фахівці кожен рік підтверджують ліцензію, складаючи величезну низку тестів в форматі on line . Лише так можна бути впевненим, що в аптеках країни працює кваліфікований персонал. У нас всі дотримуються стандартів – завод (GMP), лабораторія (GLP), дистрибутор(GDP), реєстрація, контроль якості – і тільки в аптеці, яка є останньою і найважливішою ланкою-повна відсутність сучасних світових стандартів, а під гаслом заборони тиску на бізнес введено вже третій рік МАРАТОРІЙ на перевірку аптечних закладів Державною Службою з лікарських засобів та контролю за обігом наркотиків – це та державна Служба, що по своєму статусу повинна гарантувати громадянам України, що ліки в аптеці та персонал відповідають усім вимогам. що висуваються до цієї групи товарів. Тому всі попередні затрати нівелюються аптеками на нуль.
  • Третій крок – скасування націнки на лікарські препарати рецептурної групи. На кожній упаковці повинна зазначатися роздрібна ціна ,в яку входить націнка дистриб’ютора, до неї також додається коштовність фармацевтичної послуги, в Європі (Німеччина) вона складає приблизно 8,98 євроцентів. Аптека повинна будувати свою бізнес успішність не за рахунок кількості місць з продажу ліків, а за рахунок переліку та якості фармацевтичних послуг, що вона надає пацієнту.

З огляду на світовий досвід стає очевидним, що всі ці реформи працюють. Так, у Німеччині, Франції, Польщі, Угорщині та інших країнах громадянин не має права навіть бути власником аптеки без фармацевтичної освіти. У Франції, якщо власник аптеки помирає, а серед його спадкоємців немає кваліфікованих фармацевтів, місцева фарморганізація надає управляючого строком на 5 років. Якщо за цей час ніхто з сім’ї не отримує освіту, аптеку продають на аукціоні.

В Україні поки що побудували картинку, яка красиво виглядає – сучасні приміщення, охайний персонал, гарні полички та стенди – проте аптекою тут і не пахне. Лишень бізнес, який нехтує фармацевтичною етикою

: Скільки років потрібно для докорінної зміни ситуації, щоб у нас було, як у Польщі, наприклад?

О. Клімов: Якщо б була моя воля, то я би почав з цін на лікарські засоби. Зниження цін на 50% зайняло лише час необхідний на підготовку Постанови КМУ. Це перший крок. Другий – прийняття законів про «Фармацевтичне самоврядування», лікарські засоби та фармацевтичну діяльність. Пропонується 5 років перехідного періоду, щоб власники аптек мали змогу отримати фармацевтичну освіту (заочна форма у цій галузі не є допустимою-цей диплом за кордоном не визнається, як документ про освіту), та 8 років на розробку та запровадження стандартів Належної Аптечної Практики (GPP), стандартів акредитації фармацевтичного працівника та аптеки як закладу охорони здоров’я.

За цей період все стане на свої місця, запрацюють органи фармацевтичного самоврядування (не державні – з корумпованими схемами впливу, як на бізнес так і на фармацевтичного працівника в цілому, а професійні громадські організації), набере чинності акредитація кожного працівника, який буде занесений до єдиного реєстру.

Залишати все як існує сьогодні – це має ознаки загрози національного характеру – так як йдеться про найцінніше у житті кожної людини – це її здоров’я. Ми маємо право вимагати від Держави виконати її Конституційний обов’язок – гарантувати кожному громадянину доступні, якісні та високоефективні ліки.

  • 0
  • 0

Напишіть коментар