Банківський сектор Погляди

«Права банків в Україні абсолютно не захищені на законодавчому рівні»

Олена Коробкова: «Права банків в Україні абсолютно не захищені на законодавчому рівні»
Для захисту своїх прав та лобіювання інтересів понад шість років тому виникла ідея створити Незалежну асоціацію банків України (НАБУ). Формуючи серйозну команду, у НАБУ були всі шанси стати головним майданчиком для банків України, що і сталося.
На сьогоднішній день Асоціація об’єднує 96% активів всієї банківської системи країни, а до її складу на даний момент входить 51 банк. Це найбільша банківська асоціація, яка займається не тільки побудовою стабільної банківської системи в Україні, а й організовує уроки фінансової грамотності для громадян. Головна місія, за словами виконавчого директора НАБУ Олени Коробкової, – відновити довіру до банківської системи. Але важливим є і відновлення довіри у банків до своїх клієнтів. Чому в сучасній Україні досі виникає така проблема, і що чекає банківський сектор в 2018 році – Олена Коробкова для .

: Банківському сектору України з часів політичних потрясінь довелося несолодко. Багато банків не були готові до нової політики Національного банку, що в деяких випадках приводило до закриття відділень. Олена, на вашу думку, зараз ситуація в банківському бізнесі вирівнюється?

Е. Коробкова: Якщо підводити підсумки, то можна сказати, що 2017 рік став цілком успішним для українських банків. Система пережила найскладніший період у своїй історії, коли з ринку пішла велика частина гравців, і нарешті вийшла в прибуток. За підсумками десяти місяців минулого року, загальний дохід наших банків перевищив 2 млрд. грн. Банки навчилися жити в нових реаліях, але проблем від цього менше не стало. Їх рішення, на жаль, залежить не стільки від банків, скільки від законодавців і НБУ. Деякі з цих проблем, через популізм, паровозом тягнуться з року в рік.
Наприклад, ніяк не вирішується проблема з практичною відсутністю захисту прав кредитів. З усіх сфер життя України, судова система зазнала найменші зміни – в цій галузі практично нічого не змінилося. Як і раніше, банки витрачають роки і мільйони на судові тяжби за кредитами, виданими під застави, які шахрайським шляхом були виведені або знецінені. За статистикою, з $ 1 виданого в кредит банки в середньому випадку повертають $ 0,089- решта йде на судові витрати. В Україні один з найвищих рівнів проблемних і безнадійних кредитів – 56% від загальної кількості. І така ситуація триває вже кілька років.
Переважно, йдеться про кредити корпоративного сектора і більшість цих «шлакових» позик «зависли» в державних банках, які раніше використовувалися політичною елітою як бездонну кишеню для розвитку своїх зв’язкових бізнесів. Ще два роки тому ми зареєстрували в парламенті законопроект (№ 2286а), який здатний змінити цю ситуацію, але як тільки він доходить до сесійної зали – у депутатів традиційно не вистачає голосів, щоб його підтримати. Думаю, це пов’язано з тим, що з його прийняттям у багатьох там сидячих можуть виникнути реальні фінансові проблеми. Адже левова частка завзятих боржників українських банків – це народні депутати або тісно пов’язані з ними особи.

: А чи можемо ми говорити про те, що зачистка банківської системи вже позаду? Чи можна говорити про період стабільності?

Е. Коробкова: Так, ви маєте рацію. Але я б не називала цей процес зачисткою – це було очищення. Зачистка асоціюється з чимось насильницьким. А очищення має більш природний характер, що ми і спостерігали в банківському секторі. Насправді команда Нацбанку за період в 2-3 роки серйозно змінила систему нагляду. І він став набагато якісніше, ніж був. Плюс з’явилося багато європейських директив, які ми почали імплементувати в український банківський сектор за останні роки. Дотримуватися їх не всі змогли. За підсумками очищення з ринку пішло більше 90 банків, деякі з них закрилися через непрозору структури власності. Деякі банки закрилися через невідповідність вимогам фінансового моніторингу, тому що їх діяльність часто була протизаконною. Порядку п’яти банків перекваліфікувалися в фінансові компанії, що стало можливим завдяки прийняттю відповідного закону. Це дало їм більше можливостей при зовсім інших, місцями спрощених вимог. Тому можна говорити, що період очищення пройшов. Я впевнена, що на ринку залишилися переважно надійні банки, які довели свою життєздатність.

: Ви відзначили, що в 2017 році банківський сектор показав непогані результати. Чи можна вже прогнозувати, що і 2018 стане успішним?

Е. Коробкова: У 2017 році банки не знали, чого очікувати, тому в своїх бізнес-планах заклали невеликі прибутки. А зараз багато банків перевиконали ці плани, за рахунок чого сталася генерація прибутку. 2017 рік можна охарактеризувати так – добре було. Я не думаю, що така ж ситуація буде і в 2018 році, він буде складніше. У новому році немає передумов з точки зору макрорівня для якогось зростання: закони не голосуються, реформи не проводяться, траншу від МВФ не отримує Україна, у нас величезний державний борг, багато питань до держбюджету.
Тому яким буде 2018 рік складно сказати. Але зрозуміло, що потрібно приймати необхідні закони, тому що без них нічого не буде. Банкам потрібно очистити баланси.

: Така невизначеність не відштовхує інвесторів від банківського бізнесу?

Е. Коробкова: Банківський бізнес цікавий в Україні. Тому що у нас немає таких «драконівських» вимог до капіталу, до реєстрації банку і т.д. Зараз, звичайно, все стало жорсткіше. Але в порівнянні з іншими країнами, у нас зареєструвати банк набагато простіше. Там же потрібно пройти сім кіл пекла. Крім того, в порівнянні з Європою у нас дуже високі процентні ставки, незважаючи на те, що вони впали в два рази за останні роки. І деякі банки навіть дають практично «нульову» процентну ставку за валютними депозитами. При цьому банківський бізнес не перестає залучати іноземних та українських інвесторів. Але у нас яскраво виражена інша проблема – права банків, як і будь-яких інших кредиторів, абсолютно не захищені на законодавчому рівні. Тобто, немає гуманних судів, які прозоро працюють і приймають рішення не на користь конкретних людей, а згідно із законом. Чому не інвестують в Україну? Тому що інвестори не впевнені, що зможуть отримати ці гроші назад. Ми займаємося ще тим, що консультуємо інвесторів, які хочуть купити банк, тому що знаємо, які банки в Україні хочуть продатися або шукають інвесторів. І можу сказати, що немає ажіотажу, ніхто не поспішає купити банк, хоча можна зараз його придбати за нормальні гроші. А все тому, що в інвесторів немає впевненості в поверненні своїх вкладень.
Крім того, зараз немає того заробітку, який був у банківської системи раніше. Дуже багато залежить від курсу долара, плюс змінилося законодавче поле. Деяким банкам довелося перекваліфікуватися. Наприклад, є в Україні банк, який відмовився від кредитування олігархів, і переключився на малий і середній бізнес. Вони змінили програми і процеси під малий і середній бізнес. І зараз цей банк показує непогані результати.

: Як багато інвесторів придивляється до банківського ринку України?

Е. Коробкова: Їх близько 5-ти, серед них і українці, і іноземці. У них є зайві гроші, і вони шукають, куди їх вкласти. Але питання полягає в тому, що необхідно прорахувати всі ризики. Потрібно розуміти, що ти купуєш. Це досить тривалий процес.

: Не секрет, що банківський капітал України випливає з країни. Які кроки потрібно зробити для його утримання?

Е. Коробкова: Створення нормальних умов для чесного ведення класичного банківського бізнесу. У парламенті застрягли близько 20-ти фінансових законопроектів, які як повітря потрібні банкам, але вони не приймаються або через популізм, або тому що це суперечить бізнес інтересам політичних груп. Уже три роки ми живемо в ситуації постійних валютних обмежень НБУ. Поступово вони стають м’якше, але це відбувається занадто повільно, щоб сприяти розвороту ситуації на 180 °.
Я не кажу, що ці обмеження не обгрунтовані – НБУ є таким же заручником економічних реалій країни, як і всі ми, але тим не менше – це факт. Поки внутрішні і зовнішні інвестори, якими в тому числі є акціонери банків з іноземним капіталом, не повірять, що в цій країні можна чесно вести бізнес і не бояться, що зароблені на вкладеннях в Україну гроші не розмиються раптовим стрибком девальвації або інфляції, або не будуть забрані шахрайським шляхом і судова система при цьому залишиться в стороні, – розраховувати на зміни ситуації безглуздо. Україна швидкими темпами нарощує зовнішній держборг, але при цьому основні реформи не проводяться – такі, наприклад, як судова реформа.

: А що по вашому особистому досвіді найскладніше в банківському бізнесі?

Е. Коробкова: Україна – унікальна країна. Кожен, хто приходить, намагається створити український велосипед на чотирьох колесах, але ніхто не розуміє, чи поїде він. Нам слід набиратися досвіду у інших країн, а не винаходити щось своє. Таке часто можна спостерігати по законопроектах, які пишуться нами на основі практики європейських країн, а потім в комітетах Верховної Ради кожен депутат намагається щось внести від себе і виходить цікавий кейс, який не завжди працює. Поступово ситуація в цьому сегменті стабілізується, у ринку з’являються прозорі умови, однакові для всіх. Звичайно, є певні перекоси з державними банками. Тому що націоналізація «Приватбанку» (одна з найбільших угод в світі), яку провели з мінімальними витратами для населення, призвела до зміщення конкуренції на банківському ринку. На сьогоднішній день частка державних банків становить 54% на ринку. Це дуже багато. А як показує практика держава не дуже хороший управитель.
Також у нас до сих пір діє декрет 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який вже морально застарів. Там вже немає половини того, що там написано. Зараз є законопроект, розроблений ринком і Нацбанком, який передбачає скасування цього декрету і запуск ринку, що допоможе прибрати безліч обмежень у валютному законодавстві. Це теж зі свого боку стримує інвестиції в Україну.
Але якщо подивитися за результатами 2016 року, з 3,2 млрд дол. Інвестицій, які зайшли в Україну, 2,4 млрд дол. Вкладено в банківський сектор. Виходить, що інвестори вкладають в банківський сектор, але немає підприємств, які банки могли б кредитувати. В цьому основна проблема. Банкам простіше відмовити в кредиті, ніж брати на себе ризики клієнта і не повернути взагалі гроші. Ми зараз чекаємо голосування в другому читанні законопроекту про створення кредитного реєстру при НБУ. Це допоможе банкам перевіряти позичальника на етапі видачі кредиту. Якщо він дефолтний в одному, то він буде дефолтних всюди. Ми прорахували, що прийняття цього законопроекту на 2% знизить процентну ставку по кредитуванню.

: Відсутність глави Нацбанку хоч якось впливає на діяльність банківського сектора?

Е. Коробкова: З упевненістю можу сказати, що немає. Тому що голові НБУ Валерії Гонтаревої вдалося створити команду, яка працює злагоджено. І її заступнику (нині він в.о.) Якову Смолію вдалося налагодити абсолютно конструктивний діалог з профільним комітетом ВРУ і з парламентом. До нього з великою повагою ставляться і в банківському секторі.

: Охарактеризуйте, будь ласка, стратегію українського банкінгу – вона відсутня в принципі або вона в корені неправильна?

Е. Коробкова: Протягом останніх двох років основною стратегією всього українського банкінгу було вижити. Зараз банки намагаються знайти свого клієнта, розвиваючи свої технології, посилюючи методики розрахунку кредитного ризику і зміцнюючи свої підрозділи фінансового моніторингу. Однозначно можна сказати, що стратегією банківського бізнесу в Україні більше не є нарощування депозитної бази для кредитування суміжних бізнесів своїх акціонерів.

Оскільки повернутися до повноцінного кредитування населення і бізнесу не дозволяє діряве законодавче поле – банки переважно обмежуються дрібними кредитами готівкою або цільовим кредитуванням – на придбання побутової техніки, подорожі, ремонти … Загалом – дрібним і середнім споживчим кредитуванням. Деякі банки, як наприклад державні «Укргазбанк» і «Ощадбанк», маючи підтримку великих міжнародних донорів, роблять зрушення в бік кредитування МСБ або на «теплі» кредити. Але це все одно не ті масштаби, які здатні істотно вплинути на зростання ВВП країни. Але і вони, безумовно, дуже важливі.

: Які, на ваш погляд, кроки з боку держави повинні бути першочерговими, щоб вивести галузь із затяжної стагнації або не допустити ще більшого кризи?

Е. Коробкова: Для початку – перестати займатися поверхневої прибиранням і нарешті почати ремонт. Прийшов час структурних реформ, які поламають старі схеми відходу від своїх фінансових зобов’язань для великих корпорацій. Тільки так ми зможемо нарешті розчистити свої «авгієві стайні», я маю на увазі NPL, і створити реальний грунт для економічного зростання країни. Для цього потрібно, щоб парламент перестав займатися популізмом і взявся за роботу – перестав технічно блокувати прийняття фінансових законів.

  •  
  •  

Напишіть коментар